28 липня – Всесвітній день боротьби з гепатитом
ХРОНІЧНІ ГЕПАТИТИ ВІРУСНОЇ ЕТІОЛОГІЇ В УКРАЇНІ
Хронічні гепатити В і С становлять загрозу громадському здоров’ю багатьох країн, оскільки 96% цирозу та гепатоцелюлярної карциноми викликані саме цимидвома типами ВГ.
В Україні, за оціночними даними, 3,6% (1 342 418 осіб) хворіють хронічним гепатитом С, з яких, згідно з даними ЦГЗ, під медичним наглядом станом на 01.01.2020 року перебуває 6,5% (87 269 осіб). За оціночними даними в Україні 1,5% (559 341 осіб) хворіють хронічним гепатитом В, але під медичним наглядом перебуває 4,2% (23 631 особа). В Україні з року в рік спостерігається низький рівень вакцинації дітей від ВГВ, що призводить до подальшого поширення інфекції. Вакцинація розпочалася лише після 2000 року, а отже, майже все доросле населення країни не має захисту від інфекції. У листопаді 2019 року Україна приєдналася до Глобальної стратегії з елімінації вірусних гепатитів В та С, ухваливши Державну стратегію протидії ВІЛінфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам до 2030 року. Цілями реалізації Державної стратегії до 2030 року є:
- попередження 90% нових випадків вірусних гепатитів;
- 90% осіб, які хворіють на ВГ, будуть продіагностовані та знатимуть про свою хворобу;
- до 90% хворих отримають лікування, яке буде ефективним і призведе до повного одужання (для ВГС) або ефективного контролю хвороби (для ВГВ). Завдяки низці адвокаційних заходів міжнародних та неурядових організацій в Україні, Міністерство охорони здоров’я України забезпечило доступ до генеричних форм лікарських засобів. Наразі зареєстровано 11 таких препаратів для лікування ВГС, які закуповуються за кошти державного бюджету, що допомогло розширити доступ до лікування не збільшуючи витрати держави.
ОСНОВНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ВІРУСНІ ГЕПАТИТИ В І С
ВГВ і ВГС можуть перебігати безсимптомно до того часу, поки не призведуть до серйозних уражень печінки. Швидкість розвитку ураження печінки залежить від багатьох факторів, зокрема, зловживання алкоголем, вживання наркотиків, наявності інших супутніх захворювань тощо. Вірусні гепатити В та С можуть протікати як у гострій, так і у хронічній формі. У 80% людей, які інфікувалися вірусом гепатиту С, відсутні будь-які симптоми гострого захворювання. За допомогою сучасних ПППД можна вилікувати більш як 95% людей з інфекцією гепатиту С, проте доступ до діагностики та лікування залишається низьким. Лікування хронічного вірусного гепатиту В дуже рідко призводить до повного одужання, проте є ефективні ліки, які дозволяють зупинити розвиток хвороби та попередити ураження печінки.
Наразі не існує вакцини від вірусного гепатиту С, проте інфікування вірусом гепатиту В можна попередити за допомогою сучасної, безпечної та ефективної вакцини. Інкубаційний період (період від моменту інфікування до перших клінічних проявів) триває в середньому 75днів, але може варіювати від 30до180днів. Антитіла, що виявляються в організмі інфікованої людини піcля одужання від гепатиту С, не захищають від повторного інфікування вірусом. В осіб із хронічною інфекцією вірусу гепатиту С ризик розвитку цирозу печінки протягом 20 років становить 15-30%. Віруси гепатитів В і С можуть залишатися активними поза межами людського організму щонайменше сім і чотири дні відповідно. У хворих з вірусним гепатитом В можливе інфікування гепатитом Дельта (ВГD). Наявність одночасно з вірусним гепатитом В гепатиту Дельта прискорює розвиток більш тяжкого захворювання у 70-90% людей, зокрема сприяє швидшому розвитку цирозу (цироз розвивається майже на десять років раніше, ніж у людей з моноінфекцією ВГВ).
Вірусні гепатити В та С можуть протікати як y гострій, так і у хронічній формі. Частота переходу гострої форми у хронічну залежить від різних факторів, на якi наразі неможливо впливати.
ОСНОВНІ ГРУПИ РИЗИКУ ЩОДО ІНФІКУВАННЯ
Реципієнти крові та її компонентів є однією з ключових груп ризику щодо інфікування ВГ, якщо кров перед переливанням перевіряється не на належному рівні. Наразі вcя кров, якa переливається, ретельно перевіряється, проте це було не завжди. Тому всім, хто отримував переливання крові до 2000 року, рекомендовано пройти обстеження на ВГ.
Люди, якi вживають ін’єкційні наркотики, належать до груп ризику щодо інфікування ВГ:
- Діти, народжені матерями з ХГВ та/або ХГС. Приблизно у 40% немовлят, народжених від ВГВ-інфікованих матерів, у разі відсутності імунопрофілактики, існує ризик розвитку ХГВ. Близько 6 із 100 дітей, народжених матерями з ВГС, інфікуються ВГС. ВГС не передається через грудне молоко, проте варто уникати годування груддю, якщо є травми сосків, які супроводжуються виділенням крові.
- Особи, які перебувають в місцях позбавлення волі, мають підвищений ризик інфікування ВГ внаслідок вживання наркотиків, користування спільними лезами для гоління, зубними щітками, ножицями, а також у результаті татуювання, яке здійснюється багаторазовим інструментом.
- Люди, які роблять татуювання та пірсинг, отримують косметологічні послуги, які можуть супроводжуватися контактом з інфікованою кров’ю інших людей. Зазначений ризик існує, якщо провайдери послуг не дотримуються правил стерилізації та дезінфекції інструментарію, використовують забруднений інструментарій, на якому можуть залишатися невидимі оку частки крові. Медичні працівники, які контактують з кров’ю та іншими біологічними рідинами пацієнтів. Інфікування ВГВ та ВГС також може бути пов’язане з професійними ризиками, оскільки медичні працівники перебувають у групі ризику та можуть інфікуватися при виконанні професійних обов’язків, зокрема, при випадковому пораненні голками та інструментарієм, що може містити сліди крові.
- Люди, які подорожують у країни з високою поширеністю ВГВ.
- Люди, які живуть з ВІЛ. Загальносвітовий показник поширеності вірусних гепатитів серед ЛЖВ вищий, ніж показник серед загального населення. Наявність супутньої ВІЛ-інфекції зазвичай призводить до більш важких та швидко прогресуючих захворювань печінки, а також частіших випадків цирозу, ГЦК та смертей. 1
ПРОФІЛАКТИКА
Вакцини проти гепатиту С не існує. Гепатит В можна попередити шляхом вакцинації, якa передбачена національним Календарем профілактичних щеплень МОЗ України з 2000 року. Усі діти та підлітки віком до 18 років, якi раніше не були щеплені, повинні отримати вакцинацію від ВГВ. Згідно з рекомендаціями, усі діти грудного віку повинні отримувати щеплення проти гепатиту В якомога раніше після народження, бажано впродовж перших 24 годин життя. Окрім новонароджених, вакцинація від ВГВ рекомендована основним групам ризику щодо інфікування ВГВ та особливо пацієнтам з ВІЛ. Вакцинація від ВГВ захистить і від ВГД також. Цей невеликий РНК-вмісний інфекційний агент є вірусом-сателітом, поза як для його розмноження в клітинах і розвитку інфекції необхідно, щоб клітини були заражені ВГВ. ВГД використовує оболонкові білки вірусу гепатиту В (HBsAg) для упакування свого геному. Наразі ефективного лікування ХГД не існує.
Процес імунізації складається із введення трьох доз вакцини згідно з наступ ною схемою:
1-а доза: вибрана дата (для новонароджених дітей перша доба від народження, для дорослих обрана дата);
2-а доза: черезl (2) місяці після введення першої дози;
3-я доза: через 6 місяців після введення першої дози.
Захист після l дози вакцини від ВГВ у новонароджених – 48% через місяць після застосування, після другої -91% через два місяці, і після третьої -96%, у віці 7 місяців усі немовлята були l00%захищені.
Три дози вакцини гепатиту В захищають на 30 років і довше.
Вчасна вакцинація дитини від гепатиту В при народженні у поєднанні з іншими підходами може зупинити передачу інфекції в перинатальному періоді. Послугами вакцинації від ВГВ необхідно охопити 90% новонароджених. На сьогодні доступні високоефективні пероральні НА та ПППД, якi можуть врятувати життя пацієнтів з ХГВ і ХГС. У випадку ХГВ лікування протягом всього життя НА призводить до вірусної супресії у 70-80% хворих. У випадку ХГС 12-24- тижневий курс терапії ПППД забезпечує повне одужання у понад 90%хворих.