Інформаційна кампанія до Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства»
Щорічно 3 грудня відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю. Ініціатором проведення цього символічного дня стала ООН, яка в 1992 році запропонувала заснувати такий день на честь закінчення Десятиліття інвалідів, проголошеного в 1983 році.
Разом з нами живуть люди, фізичні можливості яких обмежені. Це ті, хто з певних причин не може повноцінно забезпечувати себе, доглядати за собою. Інвалідність може бути вродженою і набутою в результаті травм, інфекцій, тощо. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю.
Відзначаючи цей день, прогресивне людство засвідчує, що громадяни з обмеженими фізичними можливостями потребують особливої уваги. Для них мають бути створені такі умови, які дають змогу відчувати себе рівними серед рівних. Адже саме ставлення до інвалідів визначає ступінь цивілізованості суспільства. Захищаючи гідність таких особливих людей, ми захищаємо своє людське обличчя.
Міжнародний день людей із інвалідністю не є святом, він має на меті сприяти кращому розумінню проблем, з якими стикаються інваліди, реалізації їх прав та усвідомлення того, які переваги має залучення осіб із обмеженими можливостями до участі в різноманітних галузях політичного, соціального, економічного та культурного життя нашого суспільства. Цей День також повинен надавати нового імпульсу діяльності, направленої на досягнення головної мети, яка полягає у забезпеченні повної реалізації інвалідами своїх прав людини на основі справедливості та їхньої участі у житті суспільства, як це передбачено Всесвітньою програмою дій по відношенню до інвалідів, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН в 1982 році.
Проведення Міжнародного дня людей з обмеженими фізичними можливостями спрямовано на привернення уваги до проблем цієї категорії суспільства, захист їх гідності, прав та благополуччя. Це день підведення підсумків зробленого, аналіз фактичного становища людей з особливими потребами в суспільстві і визначення планів щодо поліпшення їх життєвого рівня.
Україна, як і всі цивілізовані країни з високою культурою людських відносин, до таких людей ставиться, як до людей з особливими потребами, які потребують додаткової уваги суспільства. Такі люди не називають себе інвалідами, вони не вимагають до себе жалю, для них важливе лише елементарне – можливість жити. Бути в суспільстві, самореалізуватися, мати доступ до гідної освіти і робочих місць. Кожна людина з інвалідністю в демократичній та розвинутій державі світу має бути захищена, забезпечена повним та рівним доступом до користування усіма правами людини та основоположними свободами.
На сьогодні близько 3,4 млн осіб з інвалідністю в Україні потребують особливої уваги суспільства та належного ставлення, щоб жити повноцінним життям, вільно пересуватися, не відчувати дискримінації, брати участь у соціальному, політичному та культурному житті, отримувати кваліфіковану медичну допомогу та мати достатній рівень матеріального забезпечення.
Збільшення кількості людей з інвалідністю значною мірою спричинене війною та пов’язане із травмами, отриманими внаслідок бойових дій, насамперед осіб зі складними порушеннями функціонування (множинними ампутаціями кінцівок, спинальними травмами, черепно-мозковими травмами).
В умовах воєнного стану держава продовжує сприяти зміцненню поваги до осіб з інвалідністю та свободі цієї категорії громадян від будь-якого виду дискримінації.
Увага держави та милосердя, толерантність кожного з нас допоможуть спростити життя людей з обмеженими можливостями, створити майбутнє, де б люди з інвалідністю стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями та соціально активними людьми.
Інвалідність – це не вирок. Практика показує, що інваліди можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.
Незважаючи на наші буденні проблеми, ми повинні замислитися над непростою долею людей з вадами здоров’я і не тільки у цей день, а й впродовж цілого року не забувати про людей з обмеженими можливостями, які живуть поруч з нами. Вони потребують реальної допомоги і уваги.
Увага держави та милосердя, толерантність кожного з нас допоможуть спростити життя людей з обмеженими можливостями, створити майбутнє, де б люди не були виключені з соціуму з-за проблем зі здоров`ям.
Бажаємо всім людям з особливими потребами витримки, оптимізму, здоров’я, можливості втілити в реальність Ваші плани та задуми!