8 лютого – Всесвітній день боротьби з епілепсією
International Epilepsy Day організований неурядовими організаціями International Bureau for Epilepsy і International League Against Epilepsy, що мають офіційні відносини з ВООЗ. Ці лютневі заходи у першій декаді місяця мають щорічний характер та проводяться для підвищення обізнаності про епілепсію, розвінчання міфів та привернення уваги до хворих цим недугом, оскільки епілепсія вважається одним із найпоширеніших хронічних неврологічних захворювань людини. До його проведення долучилися близько 120 країн. В цей день проводяться різноманітні заходи, направлені на отримання правдивої інформації про це захворювання, руйнування міфів, зміну ставлення суспільства до хворих на епілепсію.
Епілепсія згадується ще в кодексі царя Вавілону Хаммурапі. Вже тоді відбувалася значна дискримінація людей, що страждали від цієї хвороби. Наприклад, їм заборонялося одружуватися та бути свідками в суді.
Люди в давнину були впевнені, що судомні напади викликають демони, які вселяються в людське тіло та отримують над ним владу. Людей, хворих на епілепсію, називали «одержимими».
В епоху середньовіччя ставлення до цього захворювання було неоднозначним. З одного боку, воно викликало страх, з іншого – вважалося властивим для людей з пророчим даром та навіть святих. Цій думці посприяло те, що багато видатних людей давнини хворіли на епілепсію. Серед них були такі знані особи, як філософи Платон і Сократ, римські імператори Юлій Цезар та Калігула, поет Петрарка. Ця хвороба досить часто вражала європейських монархів — королів Франції, Англії та інших держав.
Згодом епілепсія втратила ауру «священної» хвороби, і хворих на неї стали вважати божевільними. Їх госпіталізували до лікарень як психічно хворих, і тільки в середині XIX століття в Європі з’явилися перші спеціальні лікувальні установи для хворих на епілепсію. В цей час лікарі почали проводити хірургічні операції на ділянках мозку, відповідальних за судомні стани.
На початку XX століття першими ефективними протисудомними ліками від епілепсії стали препарати класу барбітуратів. Використовували їх довгий час, але попри непогану ефективність, такі ліки викликали численні небажані побічні дії.
В 1940-х роках дослідження головного мозку людини довели, що ураження деяких його ділянок, зокрема, скроневої, є причиною епілептичних нападів.
1950-1960-ті роки стали періодом розвитку електроенцефалограми, яка дозволила визначити основні маркери в мозку, що призводять до епілепсії.
Кетогенна дієта набула популярності в кінці минулого століття,але метод теж не став панацеєю, він мав свої протипоказання й обмеження
Важливим досягненням став розвиток техніки стимуляції блукаючого нерва, особливо для пацієнтів, які стикаються з сильними побічними діями ліків. Процедура являє собою імплантацію спеціального електростимулятора, який впливає на блукаючий нерв та запобігає епілептичним нападам.
Використовують і психологічні методи, такі як аутогенні тренування чи музична терапія.
Епілепсія – це хронічний розлад мозкової діяльності, для якого характерні напади, що повторюються, проявляються у вигляді короткочасних мимовільних судом у якійсь із частин тіла або ж по всьому тілу та іноді супроводжуються втратою свідомості, а також втратою контролю за функціями кишечника або сечового міхура. Епілептичні напади можуть мати форму як незначних провалів у пам’яті, так і важких тривалих конвульсій, а також різнитись за частотою, трапляючись як менше разу на рік, так і до декількох випадків у день.
Один-єдиний напад ще не свідчить про епілепсію, 5-10% людей мали протягом життя один напад.
Ознаки нападів мінливі та залежать від того, в якій ділянці мозку починаються порушення. Можуть виникати тимчасові симптоми, наприклад, втрата орієнтації або свідомості, порушення рухових функцій, органів відчуття (зір, слух та смак), зміни настрою та інші.
Люди з епілепсією, як правило, частіше мають інші проблеми фізичного характеру – переломи та забої, а також такі психологічні стани як тривожні розлади та депресія.
У 60% випадків епілепсії неможливо встановити причину виникнення, це так звана – первинна або ідіопатична епілепсія.
Причинами вторинної епілепсії (40% випадків) найчастіше є:
- Пошкодження мозку у передпологовий та післяпологовий періоди внаслідок травми, гіпоксії (нестачі кисню);
- Вроджені відхилення від норми або генетичні стани при наявності вад розвитку головного мозку, які зумовлені цими факторами;
- Важка травма голови;
- Інсульт, в результаті якого до мозку не надходить достатньо кисню;
- Інфекції мозку та мозкових оболонок (менінгіт, енцефаліт, нейроцистицеркоз);
- Деякі генетичні синдроми;
- Пухлини.
Ідіопатичну епілепсію не можна профілактувати, однак відносно відомих причин вторинної епілепсії можна застосувати запобіжні заходи, а саме:
- Попередження травмування голови;
- Належна перинатальна допомога сприяє зниженню нових випадків епілепсії, зумовлених пологовими травмами;
- Застосування лікарських та інших методів зниження температури тіла у дітей з лихоманкою може знизити вірогідність фебрильних нападів.
Кожна людина може приєднатися до світової спільноти у проведенні Міжнародного дня боротьби з епілепсією, поширюючи інформацію про цю подію в соціальних мережах, використовуючи хештег #EpilepsyDay.
В різних країнах світу поширюється інформація про хворобу і про першу допомогу, яку можна надати хворим людям. Крім того, проводяться аукціони, ярмарки, концерти і спортивні змагання, на яких збираються кошти для тих, хто живе з епілепсією.
Незайвим буде розповісти в доступній формі про особливості цієї хвороби дітям. Слід пояснити, що дорослі люди й діти з епілепсією в періодах між нападами нічим не відрізняються від інших. Вони заслуговують на повагу, підтримку й розуміння від оточуючих, адже жити з цим захворюванням дуже непросто.
Важливість цього дня полягає в тому, що він дає можливість людям у різних країнах одночасно звернути увагу на проблеми хворих на епілепсію та дізнатися про способи їх подолання.
Необхідно знати, що існують країни, де люди з цим захворюванням не можуть знайти роботу, попри те, що хочуть і можуть ефективно працювати нарівні з іншими; часто вони не мають можливості створити сім’ю через хибні уявлення в суспільстві. Багатьом людям з епілепсією значно важче перебороти упереджене ставлення до себе, ніж контролювати свій стан за допомогою ліків.
На жаль, в Україні теж є багато невирішених проблем в цій сфері. В нашій країні живе близько 100 тисяч людей з діагнозом «епілепсія», і вони також є дуже залежними не тільки від наявності доступних ліків, а й від психосоціальних чинників.
Тому й держава, і громадяни мають багато працювати над недопущенням будь-якої дискримінації хворих на епілепсію та наданням їм вільного доступу до сучасного якісного лікування.