16 квітня – день обізнаності про стрес

17.04.2021Новини

Про симптоми та вплив дії стресу на наш організм розповідає МЕЩЕРЯКОВА ІРИНА ІВАНІВНА, лікар психотерапевт вищої категорії відділення фізичних методів лікування, медичної реабілітації та паліативної допомоги КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР.

Стрес (від англ. Stress – напруга, тиск) – неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) зовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи. Термін «стрес» у фізіологію та психологію вперше ввів у 1932 році Волтер  Бредфорд  Кеннон у своїх класичних роботах з універсальної реакції «боротись чи втікати» (англ. fight-or-flight response)[1]. Досить часто авторство терміна передають відомому канадському фізіологу Гансу Сельє, проте використовувати саме поняття стрес він почав лише у 1946 році для пояснення загального адаптаційного напруження. У всьому світі 77% людей регулярно відчувають фізіологічні та психологічні симптоми, пов’язані зі стресом. Аж 54% людей зізнаються, що ця хвороба є основною причиною постійних конфліктів із близькими людьми. Кожен з нас із власного досвіду знає, як згубно може впливати стрес не тільки на наше здоров’я, працездатність, але й на стосунки з рідними та близькими. Для початку слід зазначити: незважаючи на те, що поняття ″стрес″ викликає в більшості людей негативні асоціації, він може бути нешкідливим для нашого організму. До того ж – корисним! Стрес необхідний нам для виживання, для адаптації. Саме механізми реакції на стрес, які закладені в нашому організмі, і допомагають нам знаходити вихід зі складних ситуацій, придумувати вирішення проблем, пристосуватися до нових змін. А от як саме стрес впливає на імунітет, залежить, передусім, від його інтенсивності та тривалості. В цілому, розрізняють два види стресу: гострий, або еустрес, та хронічний, його ще називають дистресом. Еустрес – це свого роду ″хороший″ стрес. Він активізує функціональні резерви організму, сприяє адаптації та, врешті-решт, ліквідації самого стресу. Еустрес нетривалий, завдяки чому організм активує свої системи для ″збереження життя″, але не встигає їх вичерпати, тому згубного впливу еустрес не завдає. Дистрес – це ″шкідливий″ стрес, внаслідок якого вичерпуються захисні сили організму та зриваються механізми адаптації, організм слабшає, що призводить до розвитку різних захворювань. Сельє запропонував виділити три стадії розвитку стресової реакції:

1) Стадія тривожності – характеризується зменшенням розмірів вилочкової залози, селезінки, лімфатичних вузлів, що пов’язано з активацією глюкокортикоїдів.

2) Стадія резистентності – розвивається гіпертрофія кори наднирників зі стійким підвищенням секреції кортикостероїдів та адреналіну. Вони збільшують кількість циркулюючої крові, підвищують артеріальний тиск, підсилюється утворення печінкою глікогену. В цій стадії зазвичай підвищується стійкість та протидія організму до надзвичайних подразників. У людини на цій стадії активізується розумова та м’язова діяльність, мобілізується воля та бажання подолати незвичні обставини або надзвичайну ситуацію. Якщо дія стресору на цій стадії припиняється або слабшає, зміни, які він викликав, поступово нормалізуються.

3) Стадія виснаження – якщо вплив патогенного фактора не припиняється, він продовжує бути надто сильним і тривалим, розвивається стійке виснаження кори наднирників. Знову з’являються реакції тривожності. Ці процеси є необоротними і закінчуються загибеллю організму (смертю).

А тепер розглянемо детальніше механізми дії стресу на наш імунітет. Це досить цікаво, особливо в наш час, коли ми всі . З моменту впливу подразника на організм виділяється цілий ряд гормонів, які за своєю структурою та механізмом дії поділяються на дві групи: кортикостероїди (кортизол, глюкокортикоїди) та катехоламіни (адреналін, норадреналін). Наш організм швидше реагує на дію катехоламінів, унаслідок чого ми одразу відчуваємо посилене потовиділення, погіршення апетиту, пришвидшення серцебиття та дихання. Однак дія кортикостероїдів триває довше, попри те, що ефект від них з’являється пізніше. Вивільнення цих гормонів стресу зумовлює зміни у функціонуванні імунітету. Відтепер для нього головним завданням є збереження життєдіяльності та цілісності організму. Які саме зміни відбуваються у нашій імунній системі? По-перше, здійснюється перерозподіл лейкоцитів в організмі. Вони поглинають у себе та розщеплюють чужорідні клітини, знищують клітини злоякісних пухлин, забезпечуючи у такий спосіб захист організму. Перерозподіл лейкоцитів відбувається з крові до шкіри, підвищуючи тим самим шкірний клітинний імунітет. Це необхідно для того, щоб захистити наш організм від проникнення через шкіру патогенних бактерій. На противагу цьому, спостерігається зниження рівня лейкоцитів у селезінці та периферичній крові, тому імунна функція у цих системах слабшає. Так наш організм жертвує можливістю розвитку сильної імунної реакції для того, щоб захистити нас від інфікування мікроорганізмами. По-друге, спостерігається масова міграція В-лімфоцитів і їх розподіл по всім системам організму. В-лімфоцити – це клітини імунної системи, які відповідають за розпізнавання чужорідних агентів (мікроорганізмів, вірусів) у організмі та синтез антитіл, спеціальних білків, які забезпечують знищення цих агентів. Також В-лімфоцити є клітинами пам’яті: якщо організм людини інфікується одним і тим самим мікроорганізмом уже не в перший раз, то саме В-лімфоцити забезпечують миттєву реакцію, адже вони ″пам’ятають″, які антитіла знищили чужорідних бактерій минулого разу. Тим часом знижується активність Т-лімфоцитів. Т-лімфоцити, залежно від їхньої функцій, формують три групи: Т-кілери – відповідають за знищення чужорідних клітин, Т-хелпери – підтримують функціонування Т-кілерів, та Т-супресори, які регулюють активність Т-клітин. Т-лімфоцити здатні спровокувати аутоімунну реакцію. Наприклад, коли людина поранилася, з місця ушкодження в кровоносне русло потрапляють білки, які належать тому самому організму, але деякі Т-лімфоцити (так звані аутоагресивні Т-лімфоцити) помилково приймають їх за ″чужих″ і починають атакувати. Таким чином, імунна реакція йде проти себе ж самого, і щоб не допустити цього, наш організм завбачливо знижує активність Т-лімфоцитів.

Водночас у нашому тілі відбувається міграція в кістковий мозок активних Т-лімфоцитів. Це ті клітини, які пройшли спеціальний відбір (селекцію) на здатність розпізнавати чужі білки. Ця селекція чітко відділила ті Т-лімфоцити, які могли б помилитися під час розпізнавання своїх та чужих білків. Тому загрози, що Т-клітини виявляться аутоагресивними, немає. Також підвищується число нейтрофілів у крові. Нейтрофіли – це клітини імунної системи, головна функція яких – поглинати в себе та розщеплювати дрібні чужорідні тіла або клітини. Після такого розщеплення нейтрофіл гине. Вони циркулюють по всьому організму, щоби вчасно прийти на допомогу. Поки що все виглядає цілком оптимістично, але, на жаль, ніщо не вічно на землі. При довготривалому інтенсивному стресі резерви вичерпуються, і відбувається порушення функціонування імунітету. Імунна стійкість клітин шкіри слабшає, внаслідок чого в наш організм легко можуть проникнути збудники різних інфекцій. Через зміни в обміні речовин на фоні стресу, а саме через підвищення рівня глюкози та жирних кислот, сповільнюється транспортування імунних клітин по організму через ″згущення″ крові. Також через інтенсивну дію гормону кортизолу (який, як говорилося раніше, активується повільно, але має ефект тривалої дії) знижується активність інтрелейкінів (імунні речовини, які виділяються лейкоцитами), активуються приховані вогнища інфекцій (герпес, туберкульоз). Тож правду кажуть: якщо на губах виник герпес – імунітет послаблений smiley. Крім того, при тривалій інтенсивній дії кортизолу запускається ″програма смерті″ – апоптоз у клітинах імунної системи, через що відбувається їх масове вимирання, що ще більш сприяє виснаженню імунних резервів. Однак і в цьому є своя перевага: при тривалому стресі може відбуватися неконтрольований вихід у кровоносну систему аутоагресивних Т-лімфоцитів, які здатні спровокувати аутоімунну реакцію, а це може серйозно пошкодити наш організм. В той час як масове вимирання цих лімфоцитів при високих концентраціях кортизолу перешкоджає таким порушенням. Не треба так боятися стресу, але й постійно хвилюватися також не варто. Важливо не тільки як довго ми відчуваємо стрес і наскільки він інтенсивний, але і яка наша реакція на нього.  У процесі еволюції при зіткненні організму з труднощами, було доведено, що він виробляє такі основні типи реагування: активний – це боротьба; пасивний – це втеча; компромісний – це терпіння. Незалежно від того, який тип реагування вибере організм, перша реакція буде однотиповою – мобілізація функціональних можливостей для подолання надто високих потреб. Походження стресових факторів (стресорів) може бути різноманітним. Це фізичні, хімічні, теплові, соціальні, психічні чинники. Напруга, втома, біль, приниження, втрата крові, довготривала фізична або розумова робота, безсоння, раптовий успіх, проте, незалежно від того позитивні чинники діють чи негативні, відповідь організму буде однаковою. Після впливу на організм стресового подразника активізується функція гіпофізу. Він починає в підвищеній кількості виділяти адренокортикотропний гормон, який у свою чергу стимулює діяльність кори наднирників. Ті ж починають виробляти більше гормонів, зокрема кортикостероїдів. Кортикостероїди стимулюють механізми, завдяки яким організм пристосовується (адаптується) до нових умов.

Хоча синдром адаптації має захисний та пристосувальний характер, в деяких випадках відповідна реакція організму може виявитись не адекватною умовам, які її викликали. Вона може бути сильнішою ніж треба, надто слабкою або спотвореною. І тоді ця реакція стає причиною наступних патологічних змін в організмі. Ці патологічні зміни Г.Сельє назвав «хворобами адаптації». Вирішальне значення мають не стільки сильні, але рідкісні зворушення, скільки неприємності, які діють постійно день в день. Вони непомітно підточують сили людини та викликають хронічні патологічні процеси. До них відносяться ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія або гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба, довготривалий стрес значно погіршує функції та можливості імунної системи. А при зниженні імунітету у людини частіше загострюються хронічні хвороби, важче перебігають запальні, бактеріальні, вірусні та інші захворювання. До психоемоційних наслідків стресу можна віднести депресію, «синдром хронічної втоми», неврози, зокрема істерію та психастенію. Стрес грає велику роль в етіології синдрому Скуміна, якій набуває розвитку у четвертої частини пацієнтів після протезування клапанного апарату серця та проявляється у вигляді нав’язливих сумнівів у надійності імплантатів, невиправданим страхом їх поламання, стійким негативним відношенням до фізичних та психоемоційних навантажень, специфічним розладом сну, почуттям тривоги, розгубленості, депресивним фоном настрою.

Способи боротьби зі стресом.

Важливо знати які події і у яких випадках є стресогенними саме для вас – це допоможе пом’якшити негативні наслідки. Також важливо навчитись виявляти у себе ознаки стресової напруги та переводити ці сигнали зі сфери почуттів (емоційної) у сферу розуму (раціональну) і тим самим ліквідувати небажаний стан.

Ознаки стресової напруги:

• неможливість зосередитись на будь-чому;
• занадто часті помилки в роботі; погіршення пам’яті;
• постійне відчуття втоми;
• дуже швидке мовлення;
• думки зникають;
• безпричинні болі у голові, спині, шлунку;
• робота не надає колишнього задоволення;
• втрата почуття гумору;
• різко зростає кількість викурених цигарок;
• пристрасть до алкогольних напоїв;
• постійне відчуття голоду або навпаки втрата апетиту.

Якщо у вас присутні деякі з вище перерахованих основних ознак стресу, спробуйте знайти його причину.

Причини стресового напруження:

• набагато частіше вам доводиться робити не те, що б хотілося;
• вам постійно бракує часу – не встигаєте нічого зробити;
• ви постійно хочете спати;
• ви бачите надто багато кольорових снів, особливо коли дуже втомилися за день;
• ви дуже багато палите та/або споживаєте більше ніж звичайно алкогольних напоїв;
• вам майже нічого не подобається;
• у вас постійні конфлікти, як дома, так і на роботі;
• відчуваєте незадоволеність життям і жити взагалі не хочеться;
• з’являється комплекс неповноцінності;
• вам немає з ким поговорити про свою проблему, ніхто вас не розуміє;
• ви не відчуваєте поваги до себе;
• у вас є якесь хронічне захворювання або постійно турбує біль;
• ви не задоволені своїм особистим та сексуальним життям.

Методи самодопомоги:

1. Обов’язковим є налагодження режиму роботи та відпочинку. Відпочивати потрібно активно, займаючись улюбленою справою. Це може бути риболовля, туристичний похід, плавання, робота на дачній ділянці. Сон повинен тривати не менше 8—9 годин;
2. Корисно дотримуватись певної дієти згідно з віком, статтю, наявними хворобами разом з тим з підвищеним вмістом вітамінів та мікроелементів.

До специфічних методів можна віднести:

1. Релаксацію – метод за допомогою якого можна частково або цілком позбутися фізичної та психічної напруги. Релаксація є дуже корисним методом, оскільки опанувати нею досить легко. Але є одна неодмінна умова – мотивація, тобто людина повинна чітко знати для чого їй це треба;
2. Концентрація – передбачає виконання спеціальних вправ на зосередження, уваги;
3. Ауторегуляція дихання – свідомо керуючи подихом, людина має можливість використовувати його для заспокоєння, зняття напруги, як м’язової, так і психічної;
4. Аутогенне тренування – це вплив визначених розумових установок людини на зміну власних уявлень, переживань, відчуттів та інших психічних процесів, а також на стан окремих систем організму з конкретною метою. Тобто, іншими словами, аутогенне тренування це психофізіологічна саморегуляція без лікаря.

Професійна допомога.

Професійну допомогу при стресі може надати психолог, психотерапевт або психіатр. При необхідності лікар призначить антидепресанти, заспокійливі препарати, снодійні, адаптогени, коректори імунної системи, ліки для покращення апетиту. Ефективними є фізіотерапевтичні процедури, ванни, електросон, фітотерапія, адаптогени, відпочинок у санаторіях із рекомендованими програмами подолання стресу.

Методи профілактики стресу.

Спосіб життя – це повсякденне життя людини з раннього ранку до пізнього вечора, щотижня, щомісяця, щороку. Складовими частинами активного і релаксаційного способу життя є і початок трудового дня, і режим харчування, і рухова активність, і якість відпочинку, і взаємовідносини з навколишнім середовищем та людьми, що оточують, і реакція на стрес. Саме від людини залежить яким буде її спосіб життя – активним, продуктивним, здоровим або пасивним і безглуздим. Взагалі можна виділити декілька основних методів профілактики стресу. Це релаксація та аутогенне тренування, надання першої допомоги при гострому стресі, аутоаналіз особистого стресу та протистресовий стиль життя, який має у собі:

• Відстоювання власних прав і потреб; встановлення низькостресових відносин взаємної поваги; ретельне відбирання друзів і зав’язування відносин, які є підбадьорливими і спокійними.
• Участь у цікавій, вдячній роботі, яка приречена на справжню винагороду. Збереження стимулюючого робочого навантаження, де періоди перевантаження і криз врівноважуються періодами перепочинку.
• Врівноваження небезпечних подій корисними цілями і позитивними подіями, до яких варто прагнути.
• Збереження гарної фізичної форми, добре харчування, рідке вживання алкоголю і тютюну.
• Витрачання енергії на види діяльності, які в цілому приносять почуття задоволення (робота, громадська діяльність, відпочинок, культурні заходи, сім’я, близькі друзі, при потребі, перебування на самоті).
• Знаходження задоволення в простій діяльності – споглядання сходу сонця, розквітлих квітів, поверхні моря, приготування смачної страви, гра з дитиною.
• Насолода повним і кипучим сексуальним життям, прямо висловлюючи свій «сексуальний апетит».
• Насолода життям у цілому; можливість глузувати з себе; мати добре розвинуте почуття гумору.
• Здатність виражати природні потреби, бажання і почуття без виправдання.
• Ефективний розподіл часу, уникнення напружених ситуацій.

В КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР працює на амбулаторному прийомі лікар-психіатр, який займається діагностикою і лікуванням розладів адаптаптації, які можуть виникати при стресі, депресивних, невротичних, психосоматичних, посттравматичних розладів, порушень сну, а також надає психотерапевтичну допомогу. Надається допомога всім верствам населення. Якщо ви не можете самостійно впоратися зі стресовими ситуаціями, запідозрили в себе наявність депресії, зверніться до спеціаліста, хворобу буде подолано, а ваше життя знову засяє всіма барвами веселки.

Так що боріться зі стресом, його перемагайте, використовуйте для свого самоудосконалення і будьте здорові!!!