Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства»
Щорічно з 25 листопада до 10 грудня проводиться Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства» з метою привернення уваги до проблем подолання насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
У Міжнародний день боротьби з насильством стосовно жінок, Рада Європи звертає увагу на цифровий вимір насильства стосовно жінок і дівчат, яке відбувається в реальному житті, відтворюється та посилюється за допомогою цифрових засобів задля підвищення рівня обізнаності щодо онлайн-насильства та про те, як ці проблеми можуть бути вирішені в рамках Стамбульської конвенції.
Насильство щодо жінок і дівчат залишається одним із найпоширеніших порушень прав людини у світі. За оцінками, у всьому світі приблизно 736 мільйонів жінок, майже кожна третя, принаймні раз у житті зазнавали фізичного та/або сексуального насильства з боку інтимного партнера, сексуального насильства з боку не партнера або обох.
Це лихо посилилося в різних середовищах, зокрема на робочому місці та в Інтернеті, і посилилося через наслідки після пандемії, суспільні та воєнні конфлікти.
Чому ми повинні ліквідувати насильство щодо жінок
Насильство щодо жінок і дівчат залишається здебільшого незареєстрованим через безкарність, мовчання, стигматизацію та ганьбу навколо цього.
Загалом, воно проявляється у фізичній, сексуальній та психологічній формах, охоплюючи:
- насильство з боку інтимного партнера (побиття, психологічне насильство, зґвалтування подружжям, феміцид);
- сексуальне насильство та домагання (зґвалтування, примусові статеві акти, небажані сексуальні домагання, сексуальне насильство над дітьми, примусовий шлюб, вуличні домагання, переслідування, кібер-домагання);
- торгівля людьми (рабство, сексуальна експлуатація);
- дитячий шлюб та ін.
Декларація про ліквідацію насильства щодо жінок, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році, визначає насильство щодо жінок як «будь-який акт насильства за статтю, який призводить або може призвести до фізичного, сексуального чи психологічної шкоди або страждань жінкам, включаючи погрози вчинення таких дій, примус або свавільне позбавлення волі, незалежно від того, чи відбуваються вони публічно чи в приватному житті».
Несприятливі психологічні, сексуальні та репродуктивні наслідки насильства щодо жінок впливають на жінок на всіх етапах їхнього життя.
Психологічне (або емоційне) домашнє насильство — це використання переваги, щоб принизити та знецінити іншого члена сім’ї. Насильством також є свідоме ігнорування потреб та почуттів тих членів сім’ї, які залежні від людини та потребують догляду. Як-от дітей чи людей старшого віку.
Ознаки психологічного насильства:
- постійна образлива критика, маніпулювання, контроль над життям жертви;
- звинувачення, засудження, словесні образи;
- обзивання нецензурними словами, приниження;
- ігнорування як спосіб «покарання» (як серед дорослих, так і щодо дітей);
- покарання та погрози покарання, погрози життю й здоров’ю, заборона висловлювати свою думку, вільно пересуватися поза домом та спілкуватися з близькими;
- зняття людиною із себе відповідальності за негативний вплив на психологічний стан жертви;
- відмова спілкуватися, щоб змусити жертву почуватися винною, принизити її;
- ізолювання жертви від спілкування з друзями чи родиною, контроль над спілкуванням через прочитання особистої пошти і повідомлень у соцмережах;
- знецінення людини, цілковитий контроль над усіма сферами її життя.
Окремий конфлікт у сім’ї, випадкова образа чи навіть повторювані сварки — це не психологічне насильство. Насильство – свідома поведінка, використання власної переваги й контроль жертви. Це ускладнює для постраждалих ефективний захист почуттів та інтересів.
Психологічне насильство щодо дітей найчастіше виправдовують перевагою у досвіді, виховними потребами, нездатністю дітей самостійно подбати про себе. Часто батьки й опікуни «не розуміють», що їхні дії чи слова (або ж бездіяльність) є психологічним насильством. Відтак, кількість дітей-жертв психологічного насильства найбільша серед усіх його видів – 45%.
Якщо Ви стали свідком прояву насильства, або знаєте про такі випадки – важливо про це говорити та розповідати про це іншим! Подолання такого негативного явища можливо лише за умови об’єднання зусиль державних органів та установ, громадських організацій, і кожного з нас.
Не мовчіть, дійте!
116-123 – (з мобільного) та 0 800 500-335 (зі стаціонарного) – єдина в Україні безкоштовна національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації.