З першого дня війни медичні сестри працюють у надскладних умовах. Під бомбардуваннями, обстрілами, у підвалах та бомбосховищах. Щодня ризикуючи власним життям, вони рятують життя інших.
З великою гордістю нагородив медичних сестер, які під час воєнної небезпеки самовіддано допомагали людям. Їхні історії заслуговують особливої уваги.
Оксана Баландіна разом з чоловіком поверталися з нічного чергування і потрапили під авіабомбардування. Прикривши собою коханого, втратила обидві ноги.
Тетяна Тарасенко продовжувала працювати, поки будівлю лікарні не зруйнували російські окупанти. Разом з головною медичною сестрою організовували евакуацію поранених та хворих.
Наталія Абашник забезпечувала роботу медичних працівників в жорстких умовах бомбардування Харкова.
Ірина Вернигора забезпечувала роботу в умовах жорсткого бомбардування та постійних обстрілів Чернігова.
Алла Чернець організовувала роботу лікарні та евакуацію поранених і хворих. З перших днів війни та до моменту, доки будівлю медичного закладу не було зруйновано.
Оксана Уманець, самотужки, під час обстрілів лікарні у Чернігові, підіймала в операційну бійця з відірваною кінцівкою вагою 120 кг в повній амуніції.
Людмила Гусак організувала чітку та злагоджену роботу лікарні. Завдяки їй медичний заклад став центром отримання та надання гуманітарної допомоги.
Віра Целик організувала роботу пологового відділення в бомбосховищі при постійних обстрілах та ракетних ударах по лікарні. Приймала пологи та весь час була поруч з пацієнтами та їх сім’ями.
Світлана Клименко за час війни втратила чоловіка та сина. Попри особистий біль, жила та працювала у медичному закладі всі дні окупації. Продовжує працювати й зараз.
Марія Адаменко залишалась на робочому місці за відсутності електроенергії та водопостачання, в умовах жорсткої окупації Іванкова. Лікарня допомагала цивільним та пораненим, видавала медикаменти та гуманітарну допомогу.
Дякуємо за вашу непросту, але таку важливу для усіх українців працю!
